- Петя, чем ты не доволен?
Как дела, скажи мне, в школе?
- Папа, в школе все отлично,
Вел себя я там прилично.
Я – хороший ученик.
- Покажи-ка свой дневник!
- Я…дневник свой потерял…
- Что ж ты раньше не сказал?
В школу завтра мы пойдем,
Может быть, дневник найдем.
- Папа, нет, идти не надо!
Извини, его я спрятал…
Не готов к уроку был,
В школе двойку получил.
- Да, сынок, я удивлен
И, конечно, огорчен.
Нужно, Петя, помолиться,
От греха освободиться.
Не обманывай, мой сын.
Ты же ведь – христианин.
Тайну спрячь за семь замков –
Открывает Бог легко!
Елена Шамрова,
Дрогичин Беларусь
Так чудны все дела Твои, о Боже!
Не описать - так скуден мой язык.
Кто с мудростью твоей сравниться может?!
И кто в любви, как Ты, Господь, велик?!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Не дам свою душу Царю Вавилона (детский) - Elena Stoykova-McEachern Этот стих написан для моей 11-летней дочери по теме Даниила из серий проповедей молодежных собраний в поместной Церкви.
Верю, что он и вашим детям может принести благословения и укрепление в Господе.
Произведение рекомендовано для детей старшего школьного возраста
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
