Заплакані очі, стривожене серце.
Ісусе, мій Друже, мене підкріпи!
Хай жодна образа в мені не знайдеться,
Покрити любов’ю усе поможи.
Зневажливе слово поранило душу,
І погляд принизливий болю завдав.
Любити у відповідь хочу, я мушу,
Як Ти, мій Господь, що невинно страждав.
А ще обманули і “плащ” мій забрали,
“Сорочку” віддати? О, Боже, дай сил!
Я згідна, Ісусе, лише б їм пізнати,
Що чинять не добре. І Ти би простив!
Навчи мене, Боже, щоб мудро чинити,
Хоч зверхність й корисливість бачу в житті.
Дивлюсь на Христа, Він умів всіх любити, —
Без сумніву, приклад достойний мені.
Коли мені важко і серце ридає,
До Того іду, Хто безвинно страждав.
Як бути приниженим й зраненим знає.
Любив аж до смерті! Що зміг, те віддав.
У прикладі Божім натхнення і сила.
Без сумніву знаю, що треба прощать.
Любов Твоя, Боже, мене підкорила.
Я вірю ти хочеш і будеш спасать.
Ховаю від інших солону сльозину.
Потішена Богом спішу потішать!
Щаслива, бо маю у небі родину,
Не буде ніхто там уже ображать.
За тих, хто образив — від серця молюся.
Їм, мабуть, бракує в житті теплоти.
Хай серця черствого любов’ю торкнуся.
Прости їм, Ісусе, прости їм, прости.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Я вернусь . - Николай Зимин Я вернусь , если даже судьбою
Мне вернуться к тебе не дано .
Я вернусь , даже если порою
Не могу , не хочу ничего .
Что ты , мама , опять загрустила ?
Ты кого по ночам все зовешь ?
Я вернусь . Знаю , ты не забыла .
Знаю , ты меня любишь и ждешь
Поэзия : Фиолетовый дождь . - Николай Зимин Что это ? Явь или лишь сон ?
Весны лишь чудное мгновенье ,
Когда земли природный зов
В душе рождает вновь влеченье ...
Когда взволнована она ,
Душа. Весна опять вернулась !
Увидев снова небеса ,
Она , родная , встрепенулась .
Как , право , чудно это все :
Весной природы пробужденье ,
Где фиолетовым дождем
И небом пахнет вдохновенье.
